Економiка сьогоднi
Ви бажаєте відреагувати на цей пост? Створіть акаунт всього за кілька кліків або увійдіть на форум.

Левчишин В. О.,Нікшич С.М. "СУЧАСНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ У КОЛЕКТИВІ"

Перейти донизу

Левчишин В. О.,Нікшич С.М. "СУЧАСНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ У КОЛЕКТИВІ" Empty Левчишин В. О.,Нікшич С.М. "СУЧАСНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ У КОЛЕКТИВІ"

Повідомлення автор Artem_Ambartsumyan Ср Лист 15, 2017 12:50 pm

В. О. Левчишин, студент, С. М. Нікшич,  к.е.н., доцент
Рівненський державний гуманітарний університет

СУЧАСНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ У КОЛЕКТИВІ

Сучасні підприємства у яких працюють тисячі людей, щодня стикаються з найрізноманітнішими видами конфліктів,  які пов’язаними з «людським фактором». Значною мірою причинами їх виникнення є відмінності працівників організації за віком, освітою, стажем роботи, а також різноманітністю особистих якостей, цінностей, інтересів, поглядів на проблеми, що виникають у процесі роботи.  У деяких випадках конфлікт, який правильно управляється, може бути корисним, якщо це сприяє створенню умов для здорової конкуренції. Проте конфлікт може також мати згубний ефект. Тому знання особливостей основних процесів управління конфліктами є важливою складовою діяльності менеджера з персоналу.
Розглянемо безпосередньо сутність поняття конфлікт. Конфлікт ‒ це відсутність згоди між двома або більшою кількістю сторін, які можуть бути конкретними особами або групами [2, с. 124]. Конфлікт – це сигнал того, що відбулося щось негарне у відносинах між людьми, якісь розбіжності, з іншого боку ‒ це розбіжності, що дозволяють виявити хвору, слабку ланку в ланцюзі виробничих або особистісних відносин колективу організації [3, с. 86]. Проаналізувавши дані визначення можна підійти до висновку, що управління конфліктами — це цілеспрямована діяльність спрямована на часткову мінімізацію або цілковиту ліквідацію причин появи конфлікту.
Управління конфліктом може виражатися у врегулюванні, завершенні, запобіганні, профілактиці, ослабленні, придушенні, відстрочці тощо [1, с. 86]. При цьому, головними методами управління конфліктом виступають: суперництво –спосіб, орієнтований на владу, на ствердження власного положення, тобто коли один задовольняє свої потреби за рахунок іншого, або може означати «відстоювання своїх прав», захист своєї точки зору; узгодження – протилежність суперництву, коли людина ігнорує свої власні потреби, щоб задовольнити потреби іншого, тобто в цьому випадку присутній елемент самопожертви, великодушності та милосердя; ухил (відсторонення) – дипломатичне відкладання вирішення питання до кращих часів, невпевнений спосіб управління конфліктом; співробітництво – протилежність ухилу, передбачає спроби вироблення спільного рішення і може приймати форму розбіжностей для з’ясування обох точок зору та вирішення взаємних проблем; компроміс – знаходження взаємовигідного рішення шляхом взаємного бажання йти на примирення, зниження напруги та прояви поступок [4, с. 68].
Варто зазначити, що сьогодні зарубіжний досвід демонструє нові підходи до вивчення та розв’язання конфліктів. Серед яких необхідно виділити теорію гри, яка передбачає моделювання конфлікту, де два гравці повинні приймати оптимальне рішення, керуючись інформацією стосовно один одного. А також, великий інтерес викликає і математичний підхід, представники цього підходу, використовуючи різнопланові математичні структури і моделі. При цьому сторони, або опоненти конфлікту створюють нову цілісність – надсистему, якій притаманні самостійні якості, що не спостерігаються в жодній із сторін, але яка значною мірою впливає на поведінку систем.
Отже, процес управління конфліктами  включає в себе постійний пошук нових ідей і підходів для ефективного їх розв’язання. Керівник колективу повинен уміти успішно використовувати кожен із методів вирішення конфліктної ситуації, враховуючи конкретні обставини. Також, керівнику у конфлікті потрібно вміти поступатися, йти на розумний компроміс, встановлювати партнерські стосунки й водночас відстоювати власну позицію, розширюючи арсенал стилів, а не діяти за єдиним стандартом.


Список використаних джерел
1. Актуальні проблеми екомічного і соціального розвитку регіону: Збірник матеріалів регіональної науково-практичної конференції. ‒ Красноармійськ: КІІ ДонНТУ, 2010. ‒ 408 с.
2. Тирпак І.В. Основи економіки та організації підприємництва / І.В. Тирпак, В.І. Тирпак, С.А. Жуков. ‒ К.: Кондор, 2011. ‒  284 с.
3. Горфінкель В.Я. Економіка підприємства / В.Я. Горфінкель. ‒ К .: Проспект, 2013. ‒ 670 с.
4. Сочинська-Сибірцева І. М. Роль креативних методів в системі управління конфліктними ситуаціями / І. М. Сочинська-Сибірцева // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. ‒ 2009. ‒ Вип. 15. ‒ С. 62‒67.

Artem_Ambartsumyan

Кількість повідомлень : 24
Дата реєстрації : 15.11.2017

Повернутися до початку Перейти донизу

Повернутися до початку

- Схожі теми

 
Права доступу до цього форуму
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі