Шаповалов В.О. МОДЕЛЬ «ЕКОНОМІЧНОЇ ЛЮДИНИ» ТА КОНЦЕПЦІЯ РАЦІОНАЛЬНОСТІ

В.О. Шаповалов, доцент
ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»

МОДЕЛЬ «ЕКОНОМІЧНОЇ ЛЮДИНИ» ТА КОНЦЕПЦІЯ РАЦІОНАЛЬНОСТІ


Економічна теорія з часу свого виникнення як самостійної галузі наукового знання використовувала модель «економічної людини». Виникнення такої моделі зумовлено необхідністю вивчення проблем вибору і мотивації у господарській діяльності. Єдиного та усталеного визначення «економічної людини» в сучасній економічній науці не існує. У загальному вигляді така модель містить три групи чинників, які передбачають визначення цілей людини, засобів їх досягнення та інформацію (знання) про способи досягнення цих цілей.
Модель «економічної людини» передбачає такий стан людини, за якого вона не може одночасно задовольнити усі свої потреби і тому змушена здійснювати вибір при наявних альтернативах. Чинники, які обумовлюють цей вибір, поділяються на дві групи: уподобання та обмеження. Уподобання характеризують суб’єктивні потреби і бажання людини, вони є всеохоплюючими і не суперечать одне одному. Обмеження – це об’єктивні можливості людини задовольняти свої потреби. Головними обмеженнями економічної людини є величина її доходу, ціни окремих благ та послуг а також час, впродовж якого необхідно прийняти рішення. У процесі вибору економічна людина керується виключно власними інтересами, її поведінка визначається власною системою переваг, а не інтересами інших або прийнятими в суспільстві нормами, традиціями або правилами. Економічна людина здатна оцінювати усі можливі варіанти вибору. Саме тому її вибір є раціональним, оскільки з усіх альтернатив обирається та, яка найбільшою мірою відповідає її перевагам.
Дотримуючись погляду традиційної економічної теорії, можна уявити економічну людину як істоту, яка повністю контролює себе і свої вчинки. Вона ігнорує інтереси інших суб’єктів, які в позитивному або негативному плані можуть відобразитися на його рішеннях, а також передбачає відсутність взаємозв'язку між метою та засобами її досягнення. Інституційний підхід до моделі «економічної людини» в більшій мірі визначає характер ситуації, за якої здійснюється вибір, а не розглядає отриманий результат в рамках взаємодії багатьох людей.
У сучасній науковій літературі для позначення економічної людини використовується акронім REMM (resourceful, evaluative, maximizing man), що означає «винахідлива, людина, що оцінює, що максимізує». Така модель передбачає, що економічна поведінка людини повністю раціональна. Максимальна або досконала раціональність передбачає вибір найкращого варіанту з усіх наявних альтернатив. Це означає, що людині притаманні необмежені пізнавальні здібності, у кожен момент часу вона володіє повною і достовірною інформацією про минулий, поточний і майбутній стан середовища, вона здатна без зусиль і затрат виявляти закономірності і прогнозувати майбутні події. Досконала раціональність дозволяє економічній людині безпомилково оцінювати наслідки своїх дій на основі своїх переваг.
Але раціональність - це ще далеко не все, що визначає поведінку економічного суб’єкта. Адже людина не існує відокремленою від навколишнього середовища і таких же людей як і вона. Ідея повної раціональності знаходиться в очевидному протиріччі з щоденною реальністю: люди не тільки не знали і не знають усього, що їм хочеться знати, але сама можливість розширити сферу відомого ставиться під сумнів. Адже здобуття нового знання вимагає зусиль і витрат, причому неможливо зрозуміти чи відшкодуються ці зусилля. Більш того, навіть наявність значного обсягу даних зовсім не гарантує, що на їх основі будуть зроблені правильні і вичерпні висновки: не тільки знання, а й можливості людей їх освоїти обмежені.
Тому насправді людині властива обмежена раціональність. Ця форма раціональності передбачає, що економічні суб’єкти намагаються діяти раціонально, але проявляють цю властивість досить обмежено. Обмежена раціональність означає в тому числі і те, що індивіди можуть робити помилки, наприклад, не враховуючи при прийнятті рішень якісь витрати або вигоди або виключати з розгляду найбільш вигідні варіанти дій. Дійсно обрані альтернативи не завжди є найкращими з можливих. Ще більш радикальний підхід пропонує замінити принцип максимізації - принципом задоволеності, так як в складних ситуаціях наслідування правилам задовільного вибору вигідніше, ніж спроби глобальної оптимізації.
Модель «економічної людини» склалася у ході більш ніж двохсотрічної еволюції економічної науки. За цей час деякі ознаки моделі, які раніше вважалися основними, відпали як необов’язкові. Точніше буде сказати, що властивості ці збереглися в модифікованому вигляді, який не завжди піддається пізнанню з першого погляду.