Кошель О. А., МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ЕКОНОМІЧНОГО ОБ’ЄКТА

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ЕКОНОМІЧНОГО ОБ’ЄКТА

Сучасний світ динамічно розвивається завдяки освоєнню і впровадженню новітніх технологій. Моделювання різноманітних явищ і процесів, у тому числі і процесів управління розвитком підприємства,  набуває важливого значення, оскільки саме воно дозволяє розглядати найскладніші об'єкти в різних середовищах, що приводить до скорочення часу і зниження вартості дослідження.

Варто звернути увагу на те, що саме володіння інноваціями, які є стимуляторами розвитку підприємства, забезпечує стабільність та зниження економічного ризику підприємства. Досвід розвитку управління інноваційною діяльністю малих підприємств у зарубіжних країнах дуже вдало проаналізував Пиріг Д.З. [4].

Сьогодні інновації стають ключовим чинником розвитку для більшості підприємств. Підтвердження цьому знаходимо у працях Ю. Бендерського, О. Волкова, С. Ілляшенка, Р. Фатхутдинова.

Метою даного дослідження  є визнвчення сутності процесу управління розвитком підприємства, виділення його видових проявів, визначення особливостей стратегічного управління розвитком підприємства.

Дунська А.Р. розглядає розвиток підприємства в трьох основних аспектах: 1) технічний (науково-технічний) розвиток – спрямований на вдосконалення якості продукції, технології, послуг за рахунок впровадження техніко-технологічних нововведень; 2) ринковий розвиток – полягає в розширенні сфери споживачів, збільшенні частки ринку тощо; 3) організаційний розвиток – зорієнтований на розвиток окремого працівника, групи, вдосконалення системи та процесів управління тощо [1].

Інноваційний розвиток підприємства варто визначати як процес спрямованої закономірної зміни стану підприємства, що залежить від інноваційного потенціалу цього підприємства та джерелом якого є інновації, що створюють якісно нові можливості для подальшої діяльності підприємства на ринку шляхом реалізації уміння знаходити нові рішення, ідеї та у результаті винаходів.

В економічній літературі виділяються три основні види інноваційного підприємництва:
1.Інновація продукції – являє собою процес оновлення збутового потенціалу підприємства, що забезпечує стійкий розвиток фірми, збільшення обсягу одержуваного прибутку, розширення частки на ринку, збереження клієнтури, зміцнення незалежного положення, підвищення престижу, створення нових робочих місць і т. д.;
2.Інновація технології – це процес оновлення виробничого потенціалу, спрямований на підвищення продуктивності праці та економію енергії, сировини та інших ресурсів, що в свою чергу дає можливість збільшити обсяг прибутку фірми, удосконалити техніку безпеки, провести заходи щодо захисту навколишнього середовища, ефективно використовувати внутрішньофірмові інформаційні системи;
3.Соціальні інновації – являє собою загальний процес планомірного поліпшення гуманітарної сфери підприємства. Застосування інновацій такого роду розширює можливості на ринку робочої сили, мобілізує персонал підприємства на досягнення поставлених цілей, зміцнює довіру до соціальних зобов'язаннях підприємства перед співробітниками і суспільством в цілому.

Модель стратегії інноваційного розвитку підприємства визначає послідовність можливих станів підприємства – напрями його інноваційного розвитку, які не можуть розглядатися як строго детерміновані, та такі, що чітко визначають його діяльність. Вони призначені лише для характеристики «сценаріїв шляхів» розвитку підприємства, загальні перспективи діяльності, пов’язані з досягненням інноваційних цілей.

Складність розробки і реалізації такої моделі полягає в тому, що вона характеризує прогнозовані стани підприємства в перспективі і заплановані заходи, які необхідно здійснити для досягнення певної мети його діяльності. Тому в основі аналізу інноваційного розвитку підприємства лежить методологія економіко-математичного моделювання, яка дозволяє досліджувати економічні процеси шляхом створення їх образів (моделей).

Економіко-математична модель – це математичне відображення досліджуваного економічного об'єкта (процесу), за допомогою якого вивчається його функціонування та оцінюється зміна його ефективності при можливих змінах вхідних характеристик. У багаторазовій реалізації економіко-математичних моделей у цьому процесі і полягає економіко-математичне моделювання. Процес управління з використанням моделі можна розглядати в цьому випадку як метод пошуку найкращих рішень для аналізу поводження реальної виробничої системи без безпосереднього експериментування із самою системою.

Застосування комп'ютерної технiки для обробки даних моделі значно полегшує та прискорює процес оптимiзацiї, дозволяє моделювати рiзнi сценарiї розвитку подiй.

На сучасному розвитку економіки основну увагу слід приділяти удосконаленню стратегічного управління як системі заходів ефективного розвитку економічних об’єктів. Таким чином, виникає необхідність впровадження моделювання стратегічного управління розвитком в практику діяльності підприємств, що опинилися в умовах кризи. Подальші дослідження за цією темою пов’язані з розробкою та реалізацією економіко-математичних моделей на прикладі реальних підприємств.


1. Дунська А. Р. Інноваційна стратегія як сучасний інструмент управління розвитком підприємства /Дунська А. Р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.confcontact.com/20101008/5_dunska.htm
2. Захарченко В.І. Інноваційний менеджмент: теорія і практика в умовах трансформації економіки : навч. посіб. / В.І. Захарченко, Н.М. Корсікова, М.М. Меркулов.– К. : Центр навчальної літератури, 2012. – 448 с.
3. Ковтун О.І. Інноваційні стратегії підприємств: теоретико-методологічні засади / О.І. Ковтун // Економіка України. – 2013. – № 4. – С. 44–56
4. Пиріг Д.З. Досвід розвитку управління інноваційною діяльністю малих підприємств у зарубіжних країнах / Д.З. Пиріг // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 3. – С. 163–170.