Вернигора Д.А. ОСОБЛИВОСТІ ПІДХОДІВ ВИЗНАЧЕННЯ ТА МОДЕЛЮВАННЯ РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ

На сьогоднішньому етапі розвитку економіки України проблема підвищення рівня життя населення є однією з найбільш актуальних. Одним із головних напрямків державної політики в соціальній та економічних сферах є створення сприятливих умов для безпечного, гідного, євроорієнтованого життя населення та забезпечення економічного розвитку і соціальної стабільності в суспільстві в цілому. Рівень життя населення залежить від економічного потенціалу і значною мірою визначається величиною ВВП і структурою його використання. Джерелом підвищення рівня життя населення є зростання національного доходу, який являє собою частину сукупного суспільного продукту після відрахування витрачених у процесі виробництва засобів праці і матеріальних витрат, тобто новостворену вартість. Аналіз матеріального становища та витрат населення країни не дають можливості оцінити перспективи змін рівня життя населення навіть у короткостроковій перспективі. Можна лише стверджувати, що сучасна ситуація в країні негативно впливає на рівень життя населення. Найбільш впливовими факторами, є зменшення реальних доходів внаслідок зростання цін на основні товари та послуги, стрімке збільшення тарифів житлово-комунальної сфери, війна на сході країни, недобросовісне поводження роботодавців, котрі до сих пір виплачують робітникам заробітню плату в конвертах , що також впливає і на ситуацію в пенсійному фонді. Соціально-економічні індикатори рівня життя населення можна розглядати як узагальнюючі, що відображують сумарне споживання і можливості такого споживання, та як відносні, що характеризують окремі сторони добробуту населення. Типовими узагальнюючими показниками є рівень і динаміка номінальних та реальних доходів населення, загальний обсяг споживання населенням благ і послуг. Особливість цих показників полягає у тому, що вони відображують не тільки абсолютні зміни в рівні життя населення, а також і відносну динаміку в розрахунку на душу населення, сім'ю, тисячу або 10 тис. жителів. Друга група показників визначається тільки у відносному виразі: споживання основних продуктів харчування, інших споживчих товарів, забезпеченість послугами охорони здоров'я, освіти, транспортними, житлово-комунальними тощо на душу населення, сім'ю, тисячу або 10 тис. жителів.

Для моделювання витрат населення було сформовано різні варіанти, з яких за допомогою тестового моделювання було обрано три найбільш ймовірних. Результати моделювання свідчать про те, що за будь-яким сценарієм у короткостроковій перспективі слід очікувати скорочення рівня витрат та зміну їх структури. Найбільшою статтею витрат поряд з витратами на продукти харчування стають витрати на послуги житлово-комунальної сфери. Найбільше постраждають від зростання цін та тарифів найбідніші верстви населення. Необхідно відмітити, що реалізація будь-якого сценарію у короткостроковій перспективі не призведе до скорочення витрат на продовольчі товари та безалкогольні напої, оскільки населення країни починає економити на харчуванні в останню чергу, коли вже всі інші статті витрат досягли свого критичного рівня. Внаслідок реалізації будь-якого сценарію, в першу чергу, зменшаться витрати на непродовольчі витрати. Так на 2017-й рік за даними Держстату, на продукти харчування та неалкогольні напої витрачають аж 49,8% доходу. Ще 40,5% українці витрачають на непродовольчі товари та послуги. Зокрема на житло та комунальні послуги громадяни України в середньому витрачають 16% доходів.

Подальший розвиток суспільства супроводжується зростанням реальної заробітної плати і доходів, поліпшенням якості предметів споживання і послуг тощо. Оскільки збільшення фонду споживання має певні межі, необхідно забезпечити оптимальне співвідношення між фондами споживання і нагромадження, щоб забезпечити як високі і стабільні темпи економічного зростання, так і підвищення рівня життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Жеребин В. М., Романов А. Н. Уровень жизни населения. – ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 592 с.

2. Жінки і чоловіки Тернопільщини. Статистичний збірник / Головне управління статистики у Тернопільській області. – Тернопіль, 2011. – 104 с.

3. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності [Електронний ресурс] −  137. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1105-14

 4. Загорський К. Життєвий цикл та інші детермінанти суб‘єктивного благополуччя // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2005. – №3. – С. 178.

5. Закон України „Про стимулювання розвитку регіонів‖ // Голос України. – 2005. – № 211. – С. 19.