Таран О.М., ВИБІР СТРАТЕГІЧНИХ ПОЗИЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА ЯК УМОВА ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

О.М. Таран, кандидат економічних наук,доцент
Харківський національний аграрний університет ім.. В.В.Докучаєва


ВИБІР СТРАТЕГІЧНИХ ПОЗИЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА ЯК УМОВА ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

Функціонування в умовах переходу до ринкових відносин ста¬вить сучасні вимоги до якісного рівня управління, характеру завдань, які при цьому вирішуються, а також до методів їх вирі¬шення. Це у повній мірі належить до всіх без винятку суб'єктів, які самостійно господарюють. Провідну роль  в підвищенні ефективності процесів управління повинно відігравати стратегічне управління, що визначається трьома елементами, що поєднують підприємство з зовнішнім середови-щем:
- прогнозування майбутніх загроз та можливостей підприємства в зовнішньому се¬редовищі;
- прогнозування характеру можливостей підприємства, необхідних для успішної діяльності та управління ними;
- адаптація розвитку підприємства до непередбачуваних змін в зовнішньому середовищі.

Стратегічне управління досить часто називають «ринковим управлінням», оскільки цим підкреслюється ринкова орієнтація під¬приємства. Тому стратегічне управління є фундаментом загального підходу до управління підприємством. Відомо, що високі результати мають зазвичай підприємства ініціативні, а не ті, які просто реагують на зміну умов або захищаються. Успішні підприємства здійснюють стратегічні наступи для забезпечення конкурентної переваги, а вже потім використовують свою частку ринку для досягнення переважаючих фінансових результатів.

Здатність до стратегічного управління припускає наявність таких елементів:
- вміння змоделювати ситуацію;
- здатність виявити необхідність змін;
- здатність розробляти стратегію змін;
- здатність використовувати в процесі змін надійні ме-тоди;
- здатність втілювати стратегію в життя.
Враховуючи специфіку сільського господаства аграрні підприємства працюють в умовах ризику і невизначеності [1].

Ключове значення в управлінні сільськогосподарськими підприємствами має здатність системи управління не тільки вирішувати важливі проблеми аграрного сектору, а й згладжувати негативні прояви об’єктивних за характером та специфічних для аграрного сектору факторів, а саме:
- протиріччя між економічними інтересами виробників та соціальних інтересів споживачів сільськогосподарської продукції та агропродовольства;
- неможливість швидкого реагування виробників сільськогосподарської сировини на зміну обсягів попиту споживачів, пов’язаного із сезонністю та тривалістю в часі процесу агровиробництва;

- організаційна розрізненість сільгосптоваровиробників та складність у виробленні спільної позиції у захисті своїх інтересів порівняно із споживачами сільськогосподарської продукції – підприємствами переробної та харчової промисловості;
- економічна нерівність різних за розмірами сільськогосподарських товаровиробників [2, с. 6].

Специфічною особливістю стратегічного управління в Україні є те, що його функції у формуваннях малого агробізнесу виконують, як правило, не підготовлені до нього фахівці, а самі підприємці.

Для підприємств середнього і малого бізнесу у конкурентному середовищі неможливо обійтися без наукових методів аналізу стратегічної позиції і перспектив розвитку, оскільки зростання може відбуватися лише за умови мобілізації усіх видів ресурсів і формування виключних конкурентних переваг. Середні і малі підприємства набагато мобільніші і гнучкіші, ніж великі, вони швидше реанімуються після негативних наслідків впливу зовнішнього середовища і не потребують побудови складного механізму стратегічного управління. Для підприємств які ще не мають потреби та фінансових можливостей застосовувати потужні і дорогі інструменти стратегічного аналізу використовують для аналізу метод SРАСЕ, який найкраще адаптований для потреб підприємств середнього та малого бізнесу, а також модель Shеll/DPM [ 3].

Метод SРАСЕ (Strategic Position and Action Evaluation) являє собою комплексний метод, призначений для аналізу позиції на ринку і вибору оптимальної стратегії для середніх і малих підприємств. За допомогою цього методу оцінюють конкурентну позицію, вибирають відповідну стратегію, визначають напрями змін найважливіших показників, виокремлюють ключові чинники зростання підприємства, які вимагають пріоритетної уваги в реалізації обраної стратегії.

Для підтвердження достовірності визначення існуючої стратегії підприємства використовують модель Shеll/DPM. Фундаментальна ідея цієї моделі полягає у тому, що загальна стратегія підприємства повинна забезпечувати підтримання балансу між грошовим надлишком і його дефіцитом шляхом розвитку нових перспективних видів бізнесу. Як і багато інших моделей стратегічного аналізу та планування, модель Shеll/DPM є описово-інструктивною. Це означає, що менеджер чи аналітик може використовувати модель як для опису фактичної або очікуваної позиції, що визначається відповідними показниками, так і для визначення можливих стратегій.

У моделі Shеll/DPM також може враховуватися час. Керівнику, який бажає побачити зміни після певного періоду часу, потрібно лише скористатися базою даних для кожного періоду і порівняти результати. Необхідно зазначити, що ця модель є особливо ефективною для візуалізації змін і розвитку стратегічних позицій у часі, оскільки вона не прив’язується до фінансових показників, і тому не підвладна впливу факторів, які можуть обумовити виникнення помилок (наприклад, інфляції) [4].

Сучасні підприємства, усвідомлюючи важливість стратегічної поведінки на ринку, яка дозволить їм досягти довгострокового успіху і отримати ряд стійких конкурентних переваг у майбутньому в нестабільних і мінливих умовах середовища своєї діяльності, все частіше звертаються до інструментів стратегічного управління. Від їх якості залежить обґрунтований вибір і ефективна реалізація стратегій підприємства.

Список використаних джерел
1. Муляр Т.С. Впровадження стратегічного підходу в управління аграрними підприємствами АГРОСВІТ № 24, 2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.agrosvit.info/pdf/24_2015/3.pdf
2. Стратегія розвитку аграрного сектору економіки (на період до 2020 року). – К.: Нац. наук. центр «Ін-т аграр. Економіки», 2012. – 17 с.
3. Гордієнко П.Л. Стратегічний аналіз: навч.посіб. – 2-ге вид,перероб. і доп. / П.Л. Гордієнко, Л.Г. Дідковська, Н.В. Яшкіна. – К.: Алерта, 2008. – 478 с.
4. Матриця спрямованої політики (модель Shell/DPM) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://msd.in.ua/matricya-spryamovano%D1%97-politiki-model-shell-dpm/